Біль закрутила тіло-скручений виток
Ментальність і моє фізичне тіло-за що???
Нестерпно боляче-невже останній подих???
Стою на мості в нікуда-
В тілеснім зашморзі-серцевий напад
Згадав про душу,каяття.
Я ж міг без мосту,вбрід пройти...
А що за міст???
Міст Мірабо?-я там не був,
А він мені знайомий?!!!!
Він з"єднує життя Париж...
А я з життям з"єднатись хочу...
Я відчуваю легкість,голоси здаля
Париж,Нью-Йорк,моя Вкраїна
Лечу,удавні кільця хворобливі
Не зкручують мене в комок.
Зник міст в руках,як соломина
Початок іншого чогось.
Політ важкий, спіраль,як павутина
Кромешна темінь,неймовірний страх...
І хтось під руки підлетів до мене
І коло у спіраль вставляв
Воно для мене рятівним постало.
І вже до верху путь моя
Я бачу іскорку-світильник
Пломенистий вогник із даля
Вже яскравіше і ось вже сяйво
Й Гора, Гора Голгофа???
Невже Вона?
І Дух Величний-я на суді вже
.....Я зрозумів!?...
...-Ну що хотів ще жити???
І показав красу всю неземну
Моє життя- застиглі митті
Це жах-невже це я ????
Нехочу у життя мерзене
Ляк огорнув,щось відземнене.
В життя верну тебе ще я
Пора твоя ще не настала
Я Повелитиль грішних душ
Я повертаю вже тебе на землю,
Щоб в каятті дожив свій вік
Ти розкажи політ душі своєї
Для тих хто на землі.
Що є і Рай- ти його бачив
І чув ти запах- смердь Пітьми
Про муки знаєш ти його великі
Ти бачив Воїнство Небес
І Херувіми й Серафіми
Озброєні Святі Врата
Й молитвами за вас,тут не доступні дії зла.
І ось драбина безкінечна
По ній спустили вже мене
І в тіло душенька вдяглася,
Як в стареє своє ще теплеє пальто.
Мене боліло знову тіло,
Але пройшло,як Бог казав
І надімною лікарі надмірно-
Хто з них впустив моє життя.
І мить здивована, відкрились очі
Моя ментальність тіло вже моє
Злилось в єдино і назавжди
Я заново в життя родився
Переосмислив і вже інший
І буду я ще у Мадриді,заїду я і у Париж
На мосту Мірабо зійду ,де береги з"єднав життя,
Як душу з тілом в одномить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403026
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.02.2013
автор: Плискас Нина