Я не умру, я житиму в серцях
Своїх дітей і нашої родини,
Найкраще ми лишаємо для вас
І ви несіть в майбутнє свої мрії.
Я не умру, я буду в почуттях,
Що дарував коханій своїй жінці,
Коли любов переповняла нас
І ми горіли вдвох, не поодинці.
Я не умру, бо не складав я крил
У справі тій, що нас опанувала
І витрачав я стільки розуму і сил,
Що на все інше так не вистачало.
Я не умру я житиму в роках,
В моїх нащадках, учнях, побратимах,
Бо все що знав, що створював, що мав
Я людям ніс, що було в силах.
За їхній біль, їх сльози, їх журбу
Горіло серце і палали думи:
Щоб справедливість мала ще вагу
Її виборювати мусять люди.
Я не умру, бо я творив життя,
В своїй роботі і в моїй любові
До кожної людини, трударя
І до свого народу.
2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402775
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.02.2013
автор: Анатолій Сердечний