О сину мій, сину, ця доля...
Діждуся Господнього Дня!
Знайома Вкраїні неволя-
Пливе із віків, іздаля.
Все ждемо на краще...Чи буде
Щаслива і радісна мить?
Чи спокій країна здобуде?
Так серденько в грудях щемить!..
Поїхав навчатись... Ой, роки...
Вже вивчився, радість моя,
На серці від цього лиш спокій,
Хотіла б - була щоб сім'я!
Гадаю побачить онуків,
Старію,вже зморшки які...
А часом вже мліють і руки,
Були ж бо біленькі, пухкі!
А війни...То що вже казати?
У поглядах ненависть, лють,
Без жалю підходять до страти...
Без Бога у серці живуть!
О синку, не знайся з гріхами,
Подалі від злого ходи!
Давай пофарбуємо рами,
Ще б треба принести води.
Посиділи трішки, тай годі,
Піду підмету я сміття.
Щасливим ти будь в нашім роді,
Хай радість прийде у життя!
19.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402357
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.02.2013
автор: Людмила Дзвонок