Ви для мене усі не єдині,
Ви для мене усі не чужі,
Просто важко не вірить людині,
Душу крають іржаві ножі.
Вкотре я Вам повірю, та Ви
Я благаю дотримуйте слова,
Не копайте між нами рови,
Все не пхайте у піч, наче дрова.
Бо терпіння терпінням, а ми
Розійдемось подібно фрегатам.
Ми на вулицях світу тюрми
Довіряєм лиш стінам і гратам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402224
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2013
автор: Андрій Конопко