Ми разом закрили очі
І йшли туди, де темно.
Чом бачу цей щасливий сон даремно?
Переді мною одинокі ночі
Й наївні мрії, смуток, біль,
І те, що хочу,
Чого жадає думка й тіло,
Що цілу ніч в душі боліло -
То загоралось, то лиш мліло,
а все-таки горіло...
Та неважливо те, що я
Міняла все своє життя.
Міняла те, що так хотіла,
Міняла все, що так боліло
І те, що вже давно зробила...
І тих, кого любила...
Міняла все.
Заради чогось...
Не просто так.
На інший полюс
я переставила своє життя.
І знову йшла,
І знов любила я не тих,
І знов страждала без причин;
Вела у снах я лік хвилин
до зустрічей,
як виявилось, не потрібних.
І знову поверталася назад...
І має значення лиш те,
Яка я є
і чим живу,
Для кого серце бережу,
І чим я дихаю й для кого
Молю прощення я у Бога.
І має значення дорога,
яку я оберу сама -
своє життя!
Я невідомий автор
картин печалі,
який блукає,
на щось чекає,
шукає щось, та ще не знає,
не зна, що саме треба відшукать!..
Та вже знайомі почуття.
Я - невідомий автор
свого життя!
02.10.2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402035
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: Олена Євтушенко