Ну привіт, мій друже любий,
остання надія пішла? А вже тут
уся моя сім'я. І я. А ти загнана у кут.
Вибач, я й живим був такий грубий.
Ну привіт, як твої справи? Що робиш?
Як там поживаєш? Як сама?
Як рідня? Що за спиною ховаєш?
Ну привіт, чому не вітаєшся?
Ти мене знаєш. Згадай. Я Смерть,
твій маленький кишеньковий Зомбі.
І тепер ми знайомі! Привіт.
Привіт. А я тебе люблю.
Тримай моє серце. Воно мені
не треба більше. І руку візьми
якщо треба. Я тебе скоро з'їм.
Ну привіт. Як співпало! Кого
кохаєш? А тобі пощастило!
Маєш власного Зомбі. Ого!
Я б теж так хотів! Знаєш?
Мовчиш? Ти красива коли
гола. Когось чекала, а я прийшов.
Ну як? Вдало?
Привіт. Як тобі мої парфуми?
Подобаються? Не питаєш де взяв?
Здогадайся. У тобі також їх
літрів шість. Смішно пожартував?
Ну па-па. Мені пора. Тобі
всерівно куди? І нехай.
Я ж до тебе йду. Вечеряти.
Кричиш? А ти і за життя кричала.
Давай вже. Плакати починай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401977
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: fire_maroder