Вона панує поза місцем й часом,
Щоразу все нові мережива спліта.
В цю мить керує величаво басом,
Мов все життя перед очима проліта.
В октаві вищій править за хвилину.
Уяву запускає у незвідані світи.
З розкритими очима, мов дитина,
Збагнути б все, не просто так пройти.
За мить акордів зміна… й ностальгічно
Потоки пам’яті, мов в травні, задзюрчать.
ТУТ тиші володіння – незаміниме й вічне.
Тут диригента палички в покорі замовчать.
Ти вслухайсь… зупинись на мить…
Лиш серце на ключі не зачиняй.
Нехай радіє, за хвилину хай щемить,
Летить у всесвіт… Відпусти, не зупиняй…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401968
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2013
автор: Nikita13