Трагедія,що забрала з життя,
Трагедія,що знищила природу
Лиш один вибух - все пішло у небуття,
Як той «Титанік»,колись що пішов під воду.
І темна ніч,туман і чорна хмара.
На мить ,життя неначе зупинилось.
І сльози й крик ,а смерть людей забрала.
Вся ненька – Україна духом занепала .
І плачуть діти, крик людей невпинний,
Не припиняється потік із темноти
І всі запитують у Бога:» Хто ж тут винний»?
Та відповіді вже не сила віднайти.
І наслідки печалі, і відлуння шуму
Зостались в душах наших назавжди.
Було ж тоді так сонячно, без суму,
Ніщо й не віщувало нам біди.
Уже не чути слів , і співів довго ще лунать не буде.
Подію цю трагічну не передать в словах.
Чорнобиль – це табу,але ніхто й ніколи не забуде
Лише свічки,навіки,горітимуть в церквах…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401929
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 17.02.2013
автор: Марина Мариніна