Ми соляним стовпом задивлені в Содом.
В Гоморі горимо, хоч слід застив за Лотом.
Ми звикли до знущань, і звикли до судом -
до ран, що завдає продажницька сволота.
Чого ж чекаєм ще?! Месія на хресті,
бо ми його дали розп'яти на Голготі.
Чекаємо кого?! Спасуть нас не "святі".
До пімсти духу зве зарізаний Суботів!
Мойсеї нас вели пустелями століть,
і ось вона - свята Земля Обітованна.
Але чомусь, чомусь Єгипет ще стоїть
в зтаврованих серцях!.. І стронцій - з неба манна -
мов пекла урожай - Чорнобиля подзвін.
Чи карма в нас така? чи кара за гріховність?
Що винні і кому? на скільки поколінь?!
...Невинних стільки жертв - Ми ж мовчимо двомовно.
Терпінням всім межа! Хай ворог відповість!
А ворог - в нас самих. Здолаймо своє рабство!
І буде день ясний! І буде світла вість!
Як виросте між нас кобзарство і козацтво!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401591
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.02.2013
автор: Олександр Букатюк