Для всіх – звичайнісінька хата,
Для мене – світлиця ,палата.
Душа моя має тут крила,
Вона б і день й ночі творила.
Пуста стоїть батьківська хата,
А як веселились на свята!
Родини збиралось багато
І всім була рада та хата:
Бурлило життя в цій оселі-
Батьки молоді та веселі
.
Пройшло , промайнуло . пробігло…
Стоять неосвітлені вікна-
Нема в них кому визирати.
Нема кому нас дожидати.
Подвір*я і сад постаріли.
Без батьківських рук опустіли.
Недавно той двір –то був рай:
Там мед-пиво текли через край;
Смачні пироги, ковбаска духмяна,
Хрусткі огірочки , печеня рум*яна.
Пройшло , промайнуло , пробігло...
Приберу я хату , наведу в ній лад,
Заквітчаю рясно опустілий сад,
Та , на жаль , не зможу прожите
Вернути назад...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401573
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2013
автор: Людмила Махиня 2