Нарешті я навчилася мовчати,
без соромливості брехати,
на самоті до себе говорити,
та менше на людей бурчати.
Та знехотя ,в житті, закрию очі
(так зможу біль не помічати)
і сльози заховаю всі жіночі
в подушку, щоб не жалкувати.
Про сковані слова ,які на серці,
лягли всю доленьку терпіти,
і може їх, все ж пощастить, у збірці,
в рядках віршованих зустріти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401523
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2013
автор: Кошкина