Небо - суцільна хмарина,
Сіре, як вата стара.
Падає сніг так повільно,
Ледве помітно кружля.
Тиша. Всі звуки відсутні.
Ходить снігами зима
І причаровує лютий,
Ніжність дарує вона.
Білим мереживом гілля
Вкрила у вранішній час,
Тихо пройшлася довкіллям,
Снігу край сукні торкавсь.
Лютий за нею навшпиньки
Йшов. Вона знала про це.
Щастя прозорі сльозинки
Падали з вій на лице.
Подих свій затамувавши,
Кроки спинила на мить:
"Жаль, що кохання пізнавши,
Плин цих хвилин не спинить.
В спину весна вже штурляє -
Скоро її прийде час.
Сніг, подивися, кружляє,
Благословляючи нас".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400723
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.02.2013
автор: Радченко