тих кого народжують зім’ятим папером
у просоченій наскрізь згустками чекань
просторовості
треба одразу викидати
вони ніколи не ростимуть на підвіконні
їм не допоможе інша кімната
чи властивість святої води
ті що народжуються у передранках
передранах
і передсловах
чи на смузі нічної безвиході
завжди залишатимуться холодним потом
після прокидання тисячного жаху
їм не підвладні твої крики
кроки
і тим паче твоє тепло
і тих що вже народились у їдких димах часоплинності
тим самим проколовши головну артерію
нової поезії
не треба носити поруч
вони остання пристрасть зірваної одинокості
їм не потрібні ваші
поспіхи
посміхи
і навіть
ваша стоптана вітрами присутність
їх також треба викидати
бо вони стануть тим самим зім’ятим папером
і ділитимуть ваші строфи
ваше мовчання
і вашу світлість рук
навпіл
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400636
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2013
автор: Нова Планета