… просто розриває на шмаття , знаєш. З середини живу душу і плоть ще наче теж живу , розриває на дрібні клапті , усе те що довкола . … те , що не те і не так довкола .
Хочеться вільно дихати , а не силоміць втискати у легені повітря , долаючи комки болю , відчаю та самотності . Хочеться , як то буває , щиро щохвилинно і безповоротно тішитись кожній миті життя.
… поверніть мені віру у світле . Я на межі.
… боюся ступити крок. Мені моторошно , що буде далі ? Зародки шизофренії та параної вже більш схожі на виродки , які ще трохи змужнівши опанують мною цілком . … я ненавиджу все це , я зневажаю … . НЕ м о ж у … . … біль , сум , відчай і … бісова самотність … . Як же це все … . Намагаюсь сповільнити пульс , роблю спробу вивільнити розум з полону хворобливих думок , хоч на мить , хоч на день . … знаєш , інколи вдається . … а потім знову , все з початку , у стократному розмірі повертається до мене і добиває … .
Просто дихати хочу !!! … ж и т и хочу … , жити … … … … … … … .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400629
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2013
автор: Андре Ільєн*