… стає важко дихати , безмежно , не стримно важко . Серце стискає й здається ще трохи і воно лусне , розлетиться на друзки . … в середині очей , якоюсь отрутою печуть ще не народжені сльози відчаю та безвиході , сльози розпачу , які стримую . Не хочу щоб вони бачили цей світ . Цей прекрасний проклятий світ !!!
… важко дихаю , розривається серцевий мяз – пірнаю в себе . З головою пірнаю в минуле , катую себе сьогоденням і добиваю перспективами майбутнього . … чому тепер , чому саме так , чому саме зі мною ? – жодного з цих запитань не ставлю собі .
Просто чекаю і дихаю . Дихаю . … дихаю . … повільно , щоб сповільнити пульс і сердечний тиск . Доводжу їх до норми , припинаю думки до хвіртки реальності та буденності . … закриваюсь в коконі . … пю каву , міцну , натуральну , або чефіроподібний гіркий чай , чорний . Тиск змінюється , пульс – ні … . Думаю , дихаю. … мовчу про думки . … дихаю мовчки . … пульс знижується , день згасає . … виринаю в собі … . … боротимусь з безсонням впорядковуючи думки , намагаючись заснути , щоб потім знов дихати … … … .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400628
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2013
автор: Андре Ільєн*