А сонце поїзд врешті наздогнало
На штриці* десь, за Золочевим аж.
Вкусило темінь світанкове жало.
І ось шедевр – небачений пейзаж.
Таке малюють тільки тут і зараз.
Пароль на вхід оцей, сьогодні лиш.
А на вагоні ворон в крик. Намарно!
Облиш ти, гаво, гнів, мо’ простиш?
Така земля, то й клімату закони:
Вродилась тут, тоді й не нарікай.
А ні, проб’ють на «Вірую» там дзвони,
Сідай в купе, чимдуж в Хеопса край.
штрика – залізнична дорога.
27.01. 07.16. поїзд: Тернопіль – Львів.
На твердь земну із поїзда «Київ – Чоп» я ступив уже в місті сина князя-короля Данила. І ранок останньої неділі січня видався вельми морозним, навіть у Львові. Оскільки часу ще було у межах волі, а при ходьбі стрілка термометра підіймається вгору, як і з плином часу, то, порадившись з ногами, ми колегіально прийняли рішення йти пішки. Від залізничного вокзалу до музею «Арсенал». За пів пари (40 хв.) ходьби, я вже був в активному пошуку естетичного закладу громадського харчування, який відчинений зранку, навіть і до 09.30. Перший – не підійшов з огляду на обмеженість напоїв: пити каву з пивом – вибачте, ми не з таких. Наступний, «Ноїв ковчег», не так склав враження естетичного, як вирішальним чинником мого залишення там було дуже велике небажання зволожувати сніг Старого Львова. Слід визнати, що риби там справді були красиві – у моніторі. Від Ноя вже й долонею подати до розкладки книг та інший цікавостей. Моя бібліотечка поповнилась трьома виданнями. і вперед – на початок вулиці Замастринської, у 87 школу – у інший світ у клубі нумізматів (і боністів). Панове… То треба бачити! Моя бабця сказала б: «Я не вмію сказати». Бельгія, 1939 рік, 100 франків – це не просто банкнота, то витвір мистецтва, з елементами живопису, міфології та еротики; 1000 крон за бабці Австрії 1902 року, з непопулярною печаткою, чого варті! Різні номінали зі слоником, лемуром, а то і негром, подібним на мавпу з Мадагаскару, Конго, Гвінеї; струнка панянка з Лаосу на 10 кіп і той же номінал з єдиної християнської країни Азії – Філіпіни, з їхнім собором; китайська архітектура і рельєф від 5 до 100; значно презентабельніша архітектура і скульптура Мексики з левом, хоч їх там не було і за давніх майя; 5 … мільйонів драхм 1944 р., та що там дрібнитися – ставки збільшуються – 50 мільйонів динарів Югославії 1993 р. (у колекції є й 10 мільярдів звідти ж). Це вам не жарти! Такі мільйони і така інфляція. Та не буде про сумне і велике. У великому і теплому поїзді, Львів я залишав їдучи до Херсона (туди поїзд прямував), але зійшов у Тернополі.
27.01.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400292
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2013
автор: Ярослав Дорожний