Звучить тихенько музика чудова.
І котяться сльозинки по лиці.
А тиша, причаївшись, загадкова
Мене чомусь заводить в манівці.
Чому, коли вона звучить у серці,
Сумні думки обсядуть невпопад?
І тут стає питання так відверто:
Чому ж не радує, як літній зорепад?
Вразливе серце знемага від болю,
А музика більш жалю завдає.
І в час такий поплакати дозволю.
Від цього ніби легше вже стає.
А, може, оці сльози від безсилля?
Чи, може, що поранена душа?
А де ж це взимку я знайду те зілля,
Що серця безпорадність заглуша?
Невтішні і болючі оці сльози...
А, може, ними зцілиться душа?
І вдасться вже забути про занози...
А музика про це нехай втіша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400089
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2013
автор: Н-А-Д-І-Я