У наступному переродженні я буду чоловіком.
Я обов’язково буду чоловіком. Сподіваюсь, у цьому втіленні я достатньо спокутую, аби заслужити цю привілегію.
Чоловікам багато дано.
Чоловікам багато прощається.
Чоловіки – це діти, свавільні вимагачі бажаного, що не терплять, ба навіть не мислять відмови. Їм належить усе, навіть те, що їм не належить.
Це пестунчики долі, котра стелиться до чоловічих ніг поцяцькованим килимом щедрот.
Навіть тих отруйних щедрот, яких вони, засліплені певністю вседозволеності бачити не бачать, і чути не чують.
Життя дається їм для того аби вони брали з його скарбниці безоглядно.
Воно поблажливе до чоловіків, бо навіть жінок їм зсилає Небо дурних і поблажливих. Пекельно нестерпних і райськи красивих.
Солодких, як мед і квасних, як оцет.
Вільних невільниць, що служать найкоштовнішими і найнебезпечнішими смаколиками для перебірливих і непогамовних гурманів, володарів життя.
Усіляких, яких лиш собі забажають.
І вони беруть. Беруть – поглинають, поглинають і беруть.
І так коловоротом, коловоротом, аж до краю, коли вже нічого брати, бо нема куди класти…
Дивні і блаженні створіння.
Ті, що не перестають бавитись світом від народження і до кончини.
У минулому житті я була чоловіком.
Я певна цього.
Мені не забувся смак волі...
А жіноче тіло надто тісне для вільної душі.
Воно для неї служить тюрмою, виправною колонією строгого режиму, бовваном котрий, належить кому завгодно, тільки не тій неприкаяній душі, що зав’язла у ньому.
У наступному переродженні я точно буду чоловіком. ;)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400006
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: Адель Станіславська