Розчулена душа,
Мов подих в сни летіла.
Сум холод залишав
В жалю людського тіла.
Немає тут життя
Без леґоту ясного.
Душа – вогонь буття
Із доброго і злого.
У рівновазі цій
Живе проміння Боже,
Бо тіло без душі
Вродитися не може.
А тіло, хоч матерія
Земна чи просто «грішна»,
Душі тонка містерія
Без тіла – безутішна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400000
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: Ольга Крамаренко