Завжди вони удвох

Ставали  на  рушник.
Обіцянки  давали.
Що  разом  -  цілий  вік...
У  клятві  присягали.
І  по  життю  ішли...
Тримаючись  за  руки.
Все  вистоять  змогли.
Їх  радують  онуки.
Завжди  вони  удвох.
І  в  радості,  і  в  горі...
Вже  й  сивина  в  обох...
Не  нарікають  долі...
Цінують  весь  свій  час.
Що  ним  дано  прожити...
І  дякують  не  раз.
Що  так  змогли  любити!!!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2013
автор: ДОВ