Затуманені очі осіннього дня...
Сумом, тугою дме вітер в шибку.
А в душі десь тривожно струмками бринять
Мрії, думи, слова, спарувавшись незвично.
Потемнішав за обрієм знов небозвід:
Сум осінній на хвилю стихає.
Слово птахом майне - і покличе у ніч,
Де нема ні туги, ні жалю, ні печалей.
Ти здаєшся пилинкою в мареві цім,
Лиш сигнали у всесвіт шле серце...
І так хочеться радості тут, на землі...
Сонце, ранок зустріти, мов вперше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399964
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2013
автор: zazemlena