Заглядає в вікно,сріблом ночі наповнена,тиша,
я чекала її під звабливу симфонію сліз,
під терпкий аромат,що до кави додала кориця,
відправляюсь y світ неприборканих зорями мрій.
Tам легкий трепет крил підіймає у ніжну безмежність,
я руками ловлю в небі сотні яскравих світил,
щось торкається вій,проникаючи в їхню відвертість,
тану в золоті снів під солодке затишшя вітрил.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399612
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2013
автор: Solomia