Сповідь закатованого поета

Я  знаю,  що  прийдуть  по  мене,
Я  знаю  –  мене  заберуть.
Та  серце  не  спинять  шалене,
Бо  в  ньому  захована  суть.

Я  знаю  –  мене  будуть  бити
І  кат  поламає  кістки.
Та  честь  не  заставлять  згубити,
Які  б  не  поклали  пастки.

Можливо  прийдеться  померти
У  муках  пекельних  тих  днів.
Та  в  очі  поглянувши  смерти,
Промовлю  ще  декілька  слів.

–  Ви  знайте,  шановні  –  програли,
Бо  ставлю  і  мат  вам,  і  шах.
Хоч  тіло  моє  ви  забрали  –  
Душа  залишилась  в  віршах.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399400
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Бойчук Ігор