Не залишилось ні дружби, ні любові,
Зникло непомітно наше "ми":
Перші почуття, як пташенята кволі,
Не навчились лопотіть крильми.
Знаю я одне, що ти живеш далеко,
В ближнім зарубіжжі. Тільки де?
По весні вертають в рідний край лелеки
І додому знов зовуть тебе.
Прижилась на вашому подвір"ї пустка,
Розрослися густо бур"яни.
На хатині дах, немовби чорна хустка,
І вітри чаклують, віщуни.
Віриться - приходить в сни твої дитинство:
Дівчинка і хлопчик, тобто - ми.
Опадають наші дні осіннім листям,
Опадають... на поріг зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399334
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Радченко