Я щаслива, щаслива людина,
Бо весняної світлої днини –
На своєму, своєму обійсті
Висіваю я квіти барвисті.
З нетерпінням чекаю на сходи -
На весняний дарунок природи,
Як інакше це диво назвати –
Починає земля проростати.
Ну а потім усе розквітає,
Тиху радість у душу вселяє,
І щасливо зволожує очі,
Обгортає у пахощі ночі.
Кожен ранок милуюсь подвір’ям
І вдивляюсь в квіткові сузір’я,
Ну невже я створила це диво?
Посміхаюся квітам щасливо…
07.04.2012р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399329
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2013
автор: Надія Таршин