КАЗКА ПРО ДВОХ БРАТИКІВ.
В одній чудовій мальовничій країні жила-була собі гарна сім’я. Голова цього сімейства – батько був знаменитим майстром, відомим на всю тамтешню округу. Він будував людям будинки, гарно їх оздоблював, а люди поселялись жити в тих будинках і дякували майстрові. Мати поралась по господарству та доглядала двох маленьких хлопчиків-брати-ків. Старшому хлопчику, якого звали Тарасиком, йшов шостий рочок, а менший братик на ймення Андрійко був на три роки молодший.
Тарасик та Андрійко дуже любили своїх батька та маму. Батьки хотіли , щоб їхні синочки виросли розумними, добрими людьми; вчили їх грамоти, адже їм скоро треба буде іти до школи. Старший Тарасик допомагав матері догля-дати за меншим Андрійком, вчив його складати іграшки, розповідав йому віршики, співав пісеньки тощо і завжди хотів, щоб Андрійко його слухав у всьому як старшого.
Одного разу після сніданку матері треба було піти в магазин за продуктами. Вона наказала Тарасикові і Андрійко-ві чемно бавитися, нікому не відкривати дверей та чекати маминого повернення. За слухняність та добру поведінку мати обіцяла принести хлопчикам гостинці.
Коли діти залишились в хаті самі, вони пам’ятали мамині настанови та чемно дочекались того часу, коли мама повернулась до дому. Зайшовши до хати, мати побачила, що діти її були слухняними та зробили все, як вона веліла.
Мати дістала із сумки два великих цукерки і подала Тарасикові, а потім – ще два таких же і подала Андрійкові. Тут враз Тарасик спохмурнів:
- мамо, а я все-таки старший і доглядав за Андрійком. За це мені належиться більше цукерок.
Мати не розгубилася та дістала із сумки ще одну велику цукерку і подала Тарасику.
Діти зраділи гостинцям, які принесла їм мама та про-довжували дальше бавитися, а мама пішла до кухні готувати обід, адже скоро мав повернутись з роботи батько.
Хлопчики захопились іграми та почали пустувати. Нараз до маминих вух донеслися звуки розбитого скла, силь-ний гуркіт в кімнаті та крики дітей. Коли мама зайшла до кімнати, то побачила, що хлопчики за бешкетуванням зуміли розлити на підлогу воду, розбити вазу із квітами та перекину-ти два стільця. Вона вийшла на подвір’я, принесла звідти міцненького прутика та добренько вдарила один раз по штанцях Андрійка, потім черга підійшла і до Тарасика, але мати його вже вдарила тричі. Тарасик побачив таку «неспра-ведливість» і витираючи заплакані оченята, спитав:
-мамо, ми ж одинаково пустували та зробили шкоду, то чому мені дісталося аж три прутики ?
-ти, Тарасику, все-таки старший і за це тобі належить-ся більше прутиків – відповіла мама і пішла прибирати розби- те скло та витирати воду.
24.11.2012р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399127
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2013
автор: Сетубальський