Відлітають дні у вічний простір...
Що судилось нам? Ніхто не знає...
Може десь, в космічній високості,
Скоро моя зірка засіяє?
Лиш тоді до тебе доторкнуся,
Будем разом через роки знову.
- Доню,здрастуй, я - твоя матуся!..
Дай-но доспіваю колискову...
Ти мудріша вже на бескінечність,
Я лише у стадії пізнання...
Мила, дорога моя малеча,
Будемо світити до світання...
Може хтось під нашою любов'ю
Знайде сил освідчитись в коханні,
Чи наснить барвисті сни чудові,
Чи злеліє диво в колисанні...
***
Десь,там на Землі, твої сестрички
Збережуть про нас у серці пам'ять.
Нам запалять поминальну свічку,
І портрети квітами обрамлять...
---
Пам'яті моєї донечки Оксанки 2004-2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398764
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2013
автор: Любов Ігнатова