Цікаво, чи сонце знає, що землю гріє?
А вітер, що холодить і безжально віє?
А блискавці, чи відомо, що б’є, іскриться?
А дощику, що скропля, напува землицю?
А сніг, цікаво, чи в курсі, що ґрунт вкриває,
Врожаї озимини в полі захищає?
Чи знає місяць, що світло дає у нічку?
Чи знає море, що в нього впадає річка?
Чи знає небо, що нам воно голубіє?
Чи знає овоч, для кого улітку спіє?
На скільки вона красива, це квітка знає?
А те, який аромат вона випускає?
Чи знає берізка, що тонкА й білокора,
Що листячко випускає в весняну пору?
А землетрусу відомо, що він руйнІвний?
А шторму, бурі, а селям, смерчу? Сумнівно...
Людина багато знає! Що силу має,
Що є щось таке, що силу її ламає.
Що може нести добро вона, зло пускати,
Що може світ будувати і руйнувати.
Людина може багато – дар з високОсті!
Лише б на землі жила, наче добра гостя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398550
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)