У темряві запущеного лісу ,
Літали тут метелики малі,
Вони й не пробували знять завісу,
Звикли до неї, до вічної пітьми.
Жили і множились,йшов час - вмирали,
Не бачили нічого поза цим,
Вони нічого більше й не бажали,
Пилинки досить вистачало їм.
Нараз настало диво у цім лісі-
З’явилось світло, синяве тепло,
Метелики клубочились у втісі,
На диво йшли! Такого ж не було!
Летіли всі на це незнане чудо.
Кружляли навкруг, тулилися грудьми
І пили ясність, немов ті приблуди,
І падали згораючи вони.
Та не спиняло це наступні зграї,
Все більш з темряви прилітало їх,
Вдивлялися у сині водограї,
Приводили сюди й своїх малих.
Не розуміли , що підступне світло
Не дасть життя, лиш неминучу смерть,
Згорить бажання , бо чуже це ”жИтло”
Зрадливо манить й знищить їх ущерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398437
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2013
автор: горлиця