Свіжа зморшка, – в скронях – сивина,
Немов нова, незвідана дорога...
І скажеш ти, що в ній моя вина,
Я ж відповім лиш піснею розлого.
Бо смуток твій луною долина
До серця мого – мертвого й живого –
Коханням пізнім... В чім моя вина?
То – долі клич, то – клич чуття святого.
Тож не ламай стеблини, що зійшла,
Не руш хисткої поміж нас стежини –
Зоря надій, що осяває шлях,
Ще спалить нам загати і далини.
На зморшки й вік уваги не звертай,
Не крий обличчя милого журбою,
Поринь у мій розбурханий розмай! –
В піснях моїх назавжди я з тобою.
24.12.1999
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398296
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2013
автор: Олекса Удайко