Рахує сніжинки ліхтар біля хати...
Ніч ніжною ковдрою вкрила його.
А білі сніжинки, неначе ягнята,
Повз нього біжать бігом.
А він все рахує—не може заснути—
Вже й вітер цілує в чоло.
А білі ягнята—по снігу, невзуті—
Повз нього—і б`ють копитом!..
Аж гуркіт стоїть, що спати не можна—
А завтра ж півморя справ!
Ягнята, прошу вас, біжіть обережно!
Ліхтарик іще не спав...
Метелиця владно кивнула руками:
Ягнята, вам час уже спати!
А ніч уже сяє усіми зірками;
Розправила ковдру, як мати.
Маленький ліхтарик закрив оченята...
... Ти обіймаєш ведмедя руками...
Заснув, усміхаючись ніжно до тата,
Під лагідний голос мами.
02.02.13 15.45
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398066
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 04.02.2013
автор: Аліна Шевчук