Немає гіршої біди,
І завжди це не вчасно;
Коли вмирають молоді,
З життя пішла ти передчасно.
Ніщо не взмозі вгамувати,
Біль і безсилля...
Життя ти встигла дарувати,
Не так давно було весілля.
Загоїть рану не можливо,
На серці шрам;
Як би ти встала всім на диво,
За це своє життя віддам.
Для нас ти сама найрідніша,
Дружина, мама і дитя;
Була за всіх нас розумніша,
Чому пішла ти із життя?
Напевне Бог то кращих забирає,
Ще довго буде нам боліти;
За тебе кращої немає,
Тобі ще треба було жити.
Синочок в тебе підростає,
Твоя дитина;
Навіщо так, отак буває,
У чому тут твоя провина.
Була красива від природи,
І вроду мала;
Не пережила сина роди,
За нього ти життя віддала.
Для чого сталося оце -
Так треба Богу?
Твоє замучене лице,
Не кличе більш на допомогу.
Не зможу більше доторкнутись,
Тебе лише обняти;
Хоча б на мить ще пригорнутись,
І щиро так поцілувати.
Настала тиша - жуть,
Вона мене гнітить,
Тебе не повернуть,
Ну як це пережить?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398017
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2013
автор: Рибанчук Микола