Я зробила депресивність мистецтвом
І пензлем малюю так тонко
Рівними,ламаними лініями
Фарбами
Чи то темними чи то сірими
На емоційному рівні зважена
Втихомирена і розчавлена
Своїми руками
Тими, що і пензлем малюють
Не відкриваючи думок своїх
Не дихаючи внутрішньо
Задихатись можна і люблячи
А можна коли порожньо
Та не у вікна щодня вдивлятися
А у очі що більш є просторіші
Замість пера тепер ручка кулькова
Замість щирості – лестощі.
Маяком для когось придатною
Щоб рукою вказати на рішення
Не учителем, не суддею
Приятелем, а краще соратником
І відсахнутись затулившись долонями
Обхопити себе і тримати
Тримати себе із безвиході
Бо і за власне волосся
хапається потопаючий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397962
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2013
автор: DaBe