Ти пам"ятаєш літо те жарке,
Коли палило безпощадно сонце?
Чому ж оте, що так було святе,
Не є уже, як промінь у віконці?
Тоді не помічали і зими,
Коли думками в вЕсну ми злітали.
Тепер чомусь з замерзлими крильми
У просторі літати перестали.
Ось зараз зранку знову сіє дощ.
І білий сніг змішався з липким брудом.
Втоптали мрії в нього ми. Ну й що ж?
Хіба дружили із здоровим глуздом?
І ти пішов від мене в забуття.
Дощ погасив цю іскорку непевну.
За тим, що вже пройшло, немає каяття.
Час заспокоїть біль оцю душевну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397739
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2013
автор: Н-А-Д-І-Я