Ви хоча б один день, моя мамо,
Прожили без турботи;
Ви завжди просиналися рано,
І лягали без сил від роботи.
Ви присядьте отут біля мене,
І нехай не болить голова;
Не журіться за нас моя нене,
Краще пісні згадаєм слова.
Разом тихо отак заспіваєм,
Про Ваше не легке життя;
Про щастя, яке ми так довго чекаєм,
Пробігли роки і нема вороття.
І лише залишились морщини,
І навіщо все це?
Не було в Вас спокійної днини,
І тривогами вкрите лице.
Я прошу не хвилюйтесь тепер,
Хоча голос тремтить;
Тато наш молодим ще помер,
Але з нами продовжує жить.
І буває за ним ми сумуєм,
І завжди, кожен раз -
Ми поради його потребуєм,
Коли доля підкошує нас.
Лише Богу відомо коли і кому,
І це не змінити...
Питання лишилось - чому?
І як, дійсно, потрібно нам жити.
Я дивлюся на Ваше волосся,
Сиве - як дим...
Що пережити довелося,
Не зрозуміть нам молодим.
Ви посядьте отут - моя нене,
Я принесу води;
У Вас життя таке буденне,
Ви стільки бачили біди.
І пісня знову зазвучала,
Про все живе на цій землі;
Із сумом матінка співала -
Про що курличуть журавлі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397733
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2013
автор: Рибанчук Микола