Розум свій не подолаєте, себе ви не обманите.

Доброго  дня,  а  може  і  вечора.
Знання  часу  не  потребую.
Адже  Ви  мене  знаєте.
Про  те,  що  пишу,  аж  ніяк  не  жалкую.

Як  настрій?  Погано?
Чому?  -  я  запитаю.
Ви  коротко  відповісте:
"...-кохаю".

"Тоді  ж  навіщо  сумувати?"
Тихо  вдалось  мені  це  запитати.
Відповіді  вдалої  я  не  отримав...
Тому  що,  потрібно  по-справжньому  кохати!

Ваше  в  лапках  "кохання"  -  я  бачу.
Наказувати  я  Вам  не  можу,
Але  дам  вам  засторогу:
"Залиште  те,  що  викликає  в  Вас  тривогу".

На  що  Ви  обернулись.
Куди  пішли  і  сам  не  знаю.
Більше  Вас,  ніколи  не  бачив.
За  це  себе,  часто  я  картаю.
________
Hixto

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397608
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: Віталій Колос