Відчайдушно, ніби птаха, б‘ється вітер у вікно,
Скиглить, жалібно голосить – в нього зламане крило.
Я вікно відкрила навстіж, він до мене залетів,
Закружляв фіранки в танці і від болю враз зомлів.
Ліг тихенько у куточку і, як котик, задрімав,
Ніч співала колискову, поки ранок не настав.
Я також спокійно спала, поринаючи у сон,
Уві сні звучала пісня, мріяв місяць в унісон.
На світанку до кімнати сонця зайчик завітав,
Розбудив весняний вітер і його залоскотав.
І розправив вітер крила, знов на волю полетів,
Я ще довго в небі чула дивовижний вітру спів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397461
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 02.02.2013
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО