_
Лиш образ, тай не знаю.
Хто це є.
Підходжу я, тихенько скраю.
Що ж це за одне?
_
Чи то воно таке струнке?
Чи то худе, як дрищ?
Чи має пишнеє волосся,
або ж то коріння з голови стирчить?
_
І звідки я цього дізнаюсь?
На то подивлюсь,
І тут же я злякаюсь.
_
Побачу знову - і приємно.
Погляд, що просто мерихтить.
З неї сміюся я даремно,
Її не можу просто так забудь.
_
У темряві бачивши тільки силует,
Я чуть від щастя не зімлію,
А коли потрапить лиш промінчик на образ її.
Своїм очам я не вірю.
_
До себе у день нікого не підпускала,
Але в ночі так гарно співала.
З декілька десятків чоловік погубила,
Але я не йшов,
Як би не манила.
_
І звертаюся до тебе "проклята красуне":
Хоть музою моєю ти була..
Хто я є, все ж таки, забула.
_
Але мої слова ти пам'ятаєш
І суть ти в них, надіюся, впіймаєш.
________
Hixto
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397399
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2013
автор: Віталій Колос