Я зовсім не такий, як Вам колись здавалось
Говорю забагато і ззовні баламут,
Але оце усе давненько планувалось,
Щоб Ви не накидали у мою душу бруд.
Сміюся Вам у вічі і кидаю словами,
Так наче взяв у руку не камінь, а пісок.
І кинувши у Вас оті охапки гами,
Не рану Вам наношу, а лиш обманний крок.
Нерідко я маскую безцінні свої речі,
Бо надто вже ворожий живе сьогодні люд:
Він все: талант і віру у горло пхає печі
Й давно не відчувають вже сорому полуд.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397321
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2013
автор: Андрій Конопко