Навчи…

Не  йди,  благаю,  тільки  не  тікай,
Я  розумію,  що  втомився,  сама  винна.
Емоції  зашкалюють  за  край,
В  серці  зима,  а  у  душі  провина.

І  ллються  сльози  вдень,  і  у  ночі,
Повір,  так  не  ревіла  жодна  осінь.
Незрозумілі  ці  думки  на  самоті,
У  голову  вриваються  ще  й  досі.

А  ти  живеш,  живеш  і  знаєш  як
І  жити,  і  кохати,  і  радіти,
Навчи  й  мене,  бо  я  уже  не  та,
Яка  була  колись  на  цьому  світі.

Навчи,  як  ти  умієш  це  робити,
Я  те,  що  мала  так  незграбно  загубила.
Повір,  що  ми  знайдемо  ті  світи,
Де  пристрасно  і  ніжно  ми  любили…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2013
автор: Юлія Романівна