Не йди, благаю, тільки не тікай,
Я розумію, що втомився, сама винна.
Емоції зашкалюють за край,
В серці зима, а у душі провина.
І ллються сльози вдень, і у ночі,
Повір, так не ревіла жодна осінь.
Незрозумілі ці думки на самоті,
У голову вриваються ще й досі.
А ти живеш, живеш і знаєш як
І жити, і кохати, і радіти,
Навчи й мене, бо я уже не та,
Яка була колись на цьому світі.
Навчи, як ти умієш це робити,
Я те, що мала так незграбно загубила.
Повір, що ми знайдемо ті світи,
Де пристрасно і ніжно ми любили…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397025
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2013
автор: Юлія Романівна