Схарапуджені, висохлі сніжності
Все боронять охлялий барліг.
Відлітають у вирій повітряні
кульки, перелатані вічними зимами,
а коріння-мотузки плетуть
відболілі серця лялькарів. Се не так вже і страшно,
Коли осипається гілля,
а тим паче - коли засинають ялинки,
зронивши гірлянди в тобі, мов гаряче насіння.
І найперший врожай, що його починаєш
збирати ще взимку, - з прикрас новорічних.
Швидко зріє. Збираєш, неначе
натоплений вікнами сніг. Відступає
натомлена хмурість. Берешеж антресолям,
аби не лякалися темряви. З того боку,
де в серці стихають вітри тих сторін,
що з собою приносять світанок удосвіта,
Зродиться світлом ялинка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397009
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2013
автор: Бука