Вагон для двох

Сірі  батоги  курних  доріг,
Скільки  доль  вже  вами  перебито.
Хтось  спішить  туди,  де  випав  сніг,
Хтось  чекає  поїзда  у  літо.
Життя  таке,  як  гомінкий  вокзал:
Один  приїхав,  другий  від’їжджає,
А  хтось  зайняв  очікування  зал,
Куди  поїде,  з  ким  –  іще  не  знає.
Мелодію  осіннього  дощу
Колісьми  вистукують  вагони,
А  ти  не  їдь,  я  все  тобі  прощу,
Залишимось  удвох  на  цім  пероні.
Помовчимо.  Не  треба  нам  словес,
Усе  нам  скажуть  очі  наші  й  руки.
А  завтра  разом  сядемо  в  експрес
Й  туди  поїдем,  де  нема  розлуки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2013
автор: Лариса L