Сірі батоги курних доріг,
Скільки доль вже вами перебито.
Хтось спішить туди, де випав сніг,
Хтось чекає поїзда у літо.
Життя таке, як гомінкий вокзал:
Один приїхав, другий від’їжджає,
А хтось зайняв очікування зал,
Куди поїде, з ким – іще не знає.
Мелодію осіннього дощу
Колісьми вистукують вагони,
А ти не їдь, я все тобі прощу,
Залишимось удвох на цім пероні.
Помовчимо. Не треба нам словес,
Усе нам скажуть очі наші й руки.
А завтра разом сядемо в експрес
Й туди поїдем, де нема розлуки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2013
автор: Лариса L