Не можу я більше всміхатись
В ці маски – злі та зрадливі.
Та годі уже сподіватись,
Що будемо жити у мирі.
Навчання, хобі, робота,
Розваги, друзі, знайомі.
Сонце, сніг чи болото –
Нам інші шляхи не відомі!
Брехня, лицемірство, кохання –
Усе це злилось воєдино.
Немає вже більше страждання –
Ти ж вже «доросла людина».
Театр – мистецтво, не зрада.
Паплюжимо все, що навколо…
І ллється уся ця тирада
В повітря, у світ, в невідоме…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396803
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: Романтичний егоїст