Нитка, якою все зшито, складається з бусин
буси-не просто бісер, вони-пшениця
страх і любов проростає по венах житом
там, де посіяна була зрада і ницість
ґрунт стає пеклом, а пустеля-ґрунтом
дощ кам"яним градом розбиває шибки
Моя порада, люба:тікай подалі
плутай стежками сліди, збільшуй швидкість
Розбивай собі губи об мертві обличчя
прасуй чужі сорочки, зшивай самотність
терпко вином серце в тобі залите
хочу торкнутись губами до твого носа
почути реальність морди твого звіра
мабуть вартує того, всередині скоро осінь
кований меч натрапляє на лезо рапіри
бій не буває чесним, кров бо червона, не біла
люди з лицарською честю зараз дебіли.
все, що буде, статися мусить.
нитка, якою ми зшиті, складається з бусин
нитка, якою ми разом, розхитана зовсім
руки, що лізуть у душу, трапляють у постіль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396705
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.01.2013
автор: Семмі Ясик