Чому сміялись зорі угорі,
Коли ти говорила про кохання?
Які ж були тоді ми молоді
І я не знав ,що зустріч та остання.
Ти попливла до нових берегів,
Забравши клятву вірності й коханню,
Тебе спинити й час я не зумів,
Не зміг сказати й слова на прощання.
Де ти тепер? Мабуть, не знає й Бог.
Кому шепочеш знов слова зрадливі?
Чекали зорі довго нас обох,
Так і заснули на сусідській сливі.
Я розбудив їх вранці по росі,
Поклав в конверт і вислав адресату,
Листа відкриєш-висипляться всі
І враз наповнять спомином кімнату.
Знов засміються,ніби й не було
Тих довгих днів і тих годин розлуки,
На жаль, давно... давно все те було,
Та я вві сні цілую твої руки.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113012902350
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396603
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2013
автор: Віктор Гала