Куди ж вони зникають, вірші написані в прозі?
Нащо хвилини летять у байдужу знецінену вічність?
Знаєте, небо не плаче, воно вивільнює грози,
ті, що сонетами падають в душі й породжують ніжність.
Де починаються рамки, що спаклюжують простір?
Те що назавжди твоє, і все те що тобі не належить
чуєте, доля насправді ніколи не грає "у кості".
Нам творити! Без псевдо канонів й незграбних обмежень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396503
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2013
автор: kore