Моїм буттям, до тебе, керувала втома,
Утома до життя, до люду втома,
Із кожним днем, печаль дрібні утіхи убивала,
Дробила і губила наче пил.
До тебе я жила, текла рікою,
Чи сірим димом, пролітаючи крізь дні,
Той шлях шукала, кликала рукою,
Який так, іноді, я бачила ввісні.
Змінились дні, я димом не була вже більше.
Мій сірий обрис удихнув весну.
І день, здавалось, був якимось іншим.
Сягнути закортіло в глибину…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396473
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.01.2013
автор: Mira Qeen