Знайшов тебе серед віків,
Таку кохану і єдину.
Десятка три тому років
Привіз на рідну Україну.
Де неба чистого блакить,
Де білий цвіт садів вирує.
Де зорепадів срібна мить,
Як хміль хвилює і чарує.
Повз нас не роки, а віки
Летять у простори безмежні.
А ми з тобою навпаки,
Від часу ніби незалежні.
І смак життєвої жаги
Не загасив кохання змоги.
І не засипали сніги,
Наші подолані дороги.
Ще не скінчаються роки…
Тож рано опускати руки.
Наш шлях у зоряні віки
Продовжать діти, та онуки.
Хоч стрімко пролітає час,
Життю радіємо щорічно.
Любов, що поєднала нас,
В душі закоханій - навічно.
СІКалін.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396426
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2013
автор: Сідий