Важко, коли ти живеш, а не знаєш для чого; боляче бути свідком руйнування власного життя.
Одні говорять, що найголовніше - вірити, інші - вміння прощати.
В очах - нерозуміння рівнянь з n-ою кількістю невідомих, а на кінчику носа тремтить надія.
Падіння без початку. Не хочеться вірити, що ти - в руках якогось невідомого володара, що твоя доля - почерк вищих сил.
Слово "повинен" не для твого графіку життя. Лише бажаня.
Будні, свята, несподіванки - все це гра в тетріс. Щоб виграти, треба розставити запропоновані фігури правильно в ряд. Одне "але": форма вже задана, її не зміниш, як би не хотілося. Щось ми маємо готове, дещо під владу модифікувати. Варто це помічати, дихати почуттями, мінятися у власному руслі емоції, пам'ятати, що заходячи в ліфт, можна опуститися вниз чи піднятися вгору. Всьому вина ці кляті обставини. А, можливо, це просто розгон, щоб старт здійснення мрій був вдалішим? Траєкторія успіху в кожного різна, але кучерявість в ній завжди присутня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396319
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2013
автор: Doll