Привіт, малята! На годиннику 18:13, а я вже приїхав до «Невідомого Петровського». Сьогодні дивимось «Леон», але до початку ще десь півтори години… як завжди сиджу на своєму улюбленому підвіконні і п’ю капучино. Я вже потоваришував з Лерою, барменом у цьому арт-кафе. І знаєте, чим мене тільки-но порадувала найкраща подруга? Мені треба написати твір на тему «Образ України і ліричного героя у вірші Маланюка «Під чужим небом»». Не маю більше де писати, тому відправлю сюди, а ввечері, коли повернусь, просто перепишу у зошит… Тільки одне але: твір «красти» лише з дозволу!
Образ України і ліричного героя у вірші Маланюка «Під чужим небом»
Євген Маланюк… Велика людина, трагічна доля. Визначна постать в історії літератури, котра мусила покинути власну землю, кохану Батьківщину, через політичний режим… Свої поневіряння і спогади про Рідну Неньку він виклав у вірші «Під чужим небом»… Для мене особисто, цей вірш перегукується з піснею Океану Ельзи «Небо над Дніпром».
Як вже зрозуміло, ліричний герой і є сам автор. Вірш складається з 5 частин, в кожній з яких ми бачимо стомленого життям чоловіка… Він хоче просто повернутися додому, до своєї України. Його не радує перебування у чужій, нехай і більш розвинутій, цивілізованій і вільній, державі. Виявляється, що туга за Батьківщиною — одне з найболючіших почуттів, і поет добре відчув це на собі. Кожна частина має свій ритмомелодійний малюнок, що відповідає настрою автора (від теплих спогадів до відчаю, підкріпленого алкоголем).
З цих згадок ми розуміємо, якою він бачить Україну… Ліричний герой сумує за херсонським степом, за річкою Синюхою, за полями, круками, вітряками… Але не усе так приємно і безхмарно… Автор пригадує як «кревний край кона в останній муці», як «крапле кров росою з чорних ран». Ми бачимо іншу, більшовицьку Україну. Україну крові і вогню, страху і смутку… Але автор все одно любить власну землю, бо хто ми без Батьківщини? Як казав Андрій Кузьменко (Кузьма, фронтмен гурту Скрябін): «Не твоя вина - що ти батька свого син, а твоя біда - не вміти бути ним, не встидайся - то твоя земля, не встидайся - то Україна, добре там є де нас нема, стань для батька нормальним сином». Євген Маланюк – один з найкращих дітей України.
Ну що малята, як вам? Лері сподобалось. А й справді, велика людина була… Він мені Любку чимось нагадує, ні? Не манерою віршів, а саме долею. Андрій зараз же у Варшаві живе… до речі, Діма Птіцамі випустив нову збірочку «Квіти зла». «Дома из соломы» - просто фантастика… Він молодець. Як і завжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396313
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2013
автор: Микита Воробйов